Частина 11

Марія зітхнула та погладила дівчину по голові: " Іванко, зараз,треба думати за тата! Між нами потім розберемося!" Іванка розплющила очі і побачила насмішкуватий погляд Сергія, в руках він тримав невеликий згорток. Він теж зітхнув і розгорнув білий папір: там лежали гроші, досить багато грошей... - В мене тут майже п'ять тисяч євро, - мовив Сергій, - трішки мені тато дав, а решту я заробив. - Скільки тобі років, - недоречно запиталася дівчина, - ти вже дорослий - Я на чотири роки молодший від тебе.. - Двадцять два... - Так... Сергій встав і підійшов до газової плити: " Каву будеш, Іванко?!" - Так, дякую. Лише сьорбнувши пару ковтків ароматного напою Іванка прийшла в себе і глянула на Марію: " Значить Ви, давно з моїм татом зустрічається?!" - Давай, принаймі зараз, не будемо про це, - жінка втомлено посміхнулася, - Вистачить грошей?! - Ні... - Скільки ще потрібно?! - Майже півтори тисячі...Ну, може ще євро з п'ятсот десь знайду... Можна машину продати, але вона стара і мало вартує... Та й не продам її так швидко... -Щось придумаємо, сестро, - Сергій підійшов до столу і взяв гроші, - збирайтеся -поїдемо до лікарні. Марія нерішуче завмерла біля грубки і глянула на Іванку. - Мамо, збирайтеся, - прикрикнув син, - поїхали! Втрьох вони сіли в Іванчину машину та поїхали до районної лікарні.

Десь через хвилин сорок вони під'їхали до лікарні, припаркували машину в надійному місці і зайшли на територію лікарні. Пройшлися довгими алеями і нарешті увійшли в тепле приміщення. Крокуючи довгим та широким лікарняним коридором ніхто з них не говорив, Марія йшла понуро нахиливши голову і не дивилася вперед, Іванка, схрестивши руки на грудях, шаркала доволі голосно взуттям. Лише Сергій, гордо розправивши плечі, йшов оглядаючися по сторонам. На третьому поверсі, де було розміщене хірургічне відділення, стояв Семен. Іванка стрепенулася і вчепилася руками в Сергія, який без лишніх слів, миттєво зрозумів ситуацію. Семен ж, витягнувши руки з кишень, агресивно накинувся на дружину: " Ти, де лярво, вештаєшся?! Що за мужик з тобою?!" Міцний кулак Сергія мітко вдарив Семена по обличчі, той схопившися за ніс, заволав: " Що ти собі дозволяєш, падлюко?! - Ти ,ще раз дзявкни, - Сергій загрозливо наблизився до нього, - і будеш зуби по підлозі збирати! Іванка скориставшись моментом зайшла в палату: Пилип лежав на вузькому ліжку і щось читав. - Доброго вечора татку, - привіталася вона, - як Ви себе почуваєте? - Ніяк, доню... Болить все... - Тату, - Іванка присіла на невеличкий стільчик, - я зробила те, що Ви просили... Також познайомилася з Марією та Сергієм... - Не суди мене строго, доню, - зітхнув Пилип, - так вже вийшло... - Не мені Вас судити, татку... - Знаєш, - продовжив батько, - перед заміжжям твоя мати була зовсім іншою: лагідною, доброю, щедрою та веселою... Я і подумав, що для сімейного щастя більшого і не треба... Одружилися ми і вже, після першого року подружнього життя, вона перетворилася в гадюку... Постійно була чимось незадоволеною, їй хотілося все більшого...А ще через пару років я познайомився з Марійкою... І... І... До палати зайшли Сергій і Марія: жінка кинулася до Пилипа і поцілувала його, Сергій також пригорнувся до батька: " Не переживайте, тату! Все буде добре!" - Так, Пилипе! - Усміхнулася Марія, - гроші на операцію зібрали, а там і решту назбираємо. Пилип взяв руку Марії і ніжно поцілував: " Моє ти, сонечко!" - Ти кого сонечком обзиваєш! - почулося раптом, - Яке вона сонечко! Курва вона! Шльондра!!! В дверях стояла розпатлана Одарка і тримала під руку Семена: " Щооо, не чекали на мене?!" - Ні, - якось втомлено відповів Пилип, - Не чекали... Бо тебе, коли щось потрібно,ніколи немає.. Завжди так було... Одарка загрозливо нахмурилася і рушила до нього: " Зараз розберемося!" Сергій став між нею та батьком: " Вгомоніться, тітко! Або я допоможу!" - Ти кому погрожуєш, сученя?! Га? - Нікому! Але батька ображати не дам!!! Одарка нерішуче завмерла, потім відступила до дверей, відчинила їх і вийшла. За нею вибіг і Семен. Іванка, взявши гроші, пішла в кабінет до лікаря. Постукала і увійшла: лікар сидів за столом та щось писав, побачивши дівчину він втомлено посміхнувся і запросив її присісти. - Доброго вечора, - привіталася вона, - я принесла гроші. Бракує пару тисяч, але ми їх назбираємо. - Послухайте, Іванно, - лікар зняв окуляри, - Ми замовимо ендопротез і прооперуємо Вашого батька найближчим часом. Потім його потрібно відвезти в Київ на реабілітацію, на фізіотерапію, бо ця процедура є дуже важливою для нього. Він зможе стати на ноги і ходити. - Є надія, лікарю? - Звісно, що так! Ваш батько досить молодий. . Йому тільки п'ятдесят шість. - Дякувати Богу,- полегшено зітхнула дівчина, - Як камінь з душі... - Хто з ним поїде до Києва? Ви розумієте,що йому важлива і Ваша підтримка?! Важливо, щоб він не відчував себе самим! - Звісно... Я поїду! - Ви молодець! - посміхнувся лікар, - про решту поговоримо завтра... Іванка подякували і піднялася, вже біля дверей вона почула зніяковілий голос лікаря: " Іванно, а можна запросити Вас на горнятко кави? Коли Вам буде зручніше?!" - Я перепрошую, але зараз надто зайнята, - прошепотіла дівчина і вийшла. В палаті крім Пилипа, Марії та Сергія був ще один мужчин який сидів в кутку на стільчику і теревенив з Сергієм, побачивши Іванку, він радісно підскочив і: " Оооо, Іванко! Нарешті! Я тебе півдня біля магазину прочекав! Придивившись до нього пильніше, Іванка впізнала вчорашнього юриста, якого збила машиною.

#Вусата #РадостьТ #оповідання #читання #Іванка #AlinaBenko #Benko