Глобалізація- це хороша річ!
Докотиться куди завгодно!
Навіть у самий глухий куточок нашої кулі.
Докотилася вона і в невеличкий хутір, на Тернопільщині, з смачною назвою Сальце.
Там проживали, добра називали, кохалися та лаялися Дмитро та Юзефа - чоловік і жінка.
Юзефа була жінка добра та проста: вміла і вареників смачних наліпити, і голубців накрутити, і ковбаси навудити, підмести , прибрати, випрати-попрасувати - одним словом Господинька!
А Дмитро?
Ееех, а Дмитро так собі - не приший кобилі хвіст: з ранку до вечора тинявся по знайомих, деколи підробляв, а загалом сидів на широкий та могучій шиї дружини.
Ще Дмитро любив читати, багато читати, та сидіти, немов павук у всесвітній павутині,читаючи все підряд.
Одного вечора, вийшовши на вечірній променад біля лісу, Дмитро здибав знайомого і понеслось.
Додому він вертався далеко за північ та горизонтально, на карачках, прилізши на рідне подвір'я він прислухався: ніби все було тихо.
Тяжко зітхнувши, мацаючи поріг тремтячими руками, поліз вперед.
Вже в сінях, напружився та спробував прийняти вертикальну позицію, але гепнувся боляче та голосно біля скрині.
Миттєво в сінях включилося світло і прогримів голос дружини: " Нууу?!"
Дмитро зразу ж сховався за скринею, через дві хвилини обережно виглянув: насуплена Юзя стояла качалкою в руках, побачивши чоловіка буркнула : " Що ти виглядаєш, як срака із-за корчів?!"
Дмитро тихенько виліз і, придавши власному голосу радісні нотки, зарепетував: ' Зіроньки моя, небесна! А ось і я!!!"
- Бачу! Із якої радості ти сьогодні напився?!
- Як напився? Я святкував!
- Що?! Що ти, святкував?!
Дмитро напружив вузьке чоло , подумав і вигукнув: " Празник Хелловіна!!!"
- Що, - обурилася менш освідчена дружина, - Хуллівам?! Хулівін?!
- Хелловін, дружино! - виправив її чоловік, - весь світ святкує це американське свято.
- І що за празник такий?!
- Нууууу, це коли всяка нечисть по вулицях ходить.
- Опааа, це , що празник твоїх побратимів - пияків?!
- Та нєєєє! Це ще коли різних чортів бачиш!
- От вже, американці! - обурилась дружина!- вже інтернаціональний день білої горячки видумали! То в тебе, та в твоїх кол'єгів той Хулівін раз в місяць.
Дмитро хотів щось сказати, заперечити, але МОРфей підкрався непомітно і гримнув його 
по макітрі і, Дмитро солодко позіхнувши, впав в обійми дружини.
Відтягнувши його в спальню і, поклавши коханого на ліжко, Юзька вийшла в сіни, щільно зачинила двері.
Потім зупинилася перед зеркалом, покрутилася- повертілася, милуючись своїм зображенням і вернулася в спальню.
Там, глянувши на Дмитра, який солодко хропів, зітхнула і мовила: " Ох, ті американці!
Що тільки не придумають аби напитися!"