Частина 8

Зібравши всю силу волі в кулак, Іванка підійшла до Семена, нагнулася і якомога спокійніше сказала: " Дай мені дитя, Семене! Ти ж навіть тримати її не вмієш!" " Іванко, заспокійся!" - посміхнувся мужчина і ще міцніше пригорнув донечку до себе: " Вмію, я тримати! Вмію" Софійці - це не сподобалося, зазвичай спокійне дитя, зарепетувало так, що аж підскочив флегматичний Киць і забриніли шиби. Лише тоді, Семен тикнув донечку Іванці, та ж відійшовши від нього, присіла собі біля столу. В маминих руках дитя миттєво заспокоїлося і тихенько засопіло. Кашлянувши декілька раз Іванка нарешті спитала: " Нууу, Семене! І як це мені розуміти!" Семен не відповів... Замість нього слово взяв пяненький Гриць, витерши масні варги рукою, він випив ще грам з сто горівочки і заклекотів: " А, що тут розуміти?!" Іванка розвернулася до нього: " А я не розумію!!! Чого ж Семен вернувся?! Він ж мав одружуватися!!?" - Аааа, нєєєє, - заперечливо похитав головою Гриць, - Яке одружуватися? Вас ще не розлучили! Поки Софійці не виповниться рік - ніхто цього робити не буде! - Я думала, що нас вже розлучили...- прошепотіла дівчина, - я ж підписувала купу паперів... І..і.. - Закон є закон!- гикнув Гриць- Семен і хабарі пхав, і батько його. Думали, що швидко все роблять, швидко вас розлучаєть... А нє... Офіційно ви - чоловік та дружина! - Ти падлюко, сьорбальник смердючий закрий! - Семен нарешті подав голос і, грізно нахмуривши вузьке чоло, ступив пару кроків до столу. - Щоооо, правди боїшся?! - п'яному Грицеві море було по коліно і він нічого не боявся,- І Машка твоя, колишня коза! Тебе кинула через місяць! І вагітною вона не була! Щооо, не так? Семен, виставивши руки вперед, кинувся до нього, схопив його міцно за горло і почавдусити. Стецько не стерпівши такої неповаги до товариша, схопив велику пляшку і луснув Семена по макітрі! Охнувши і схопившися руками за голову, той нагнувся, видихнув і заматюкався... До нього підскочили Одарка з Михайлівною, обережно допомогли піднятися і посадили на крісло. Розлючена, аж чорна від злості Одарка,тикнула кривим пальцем на двері: " Геть звідси, пияки! Не смійте більше сюда приходити! Геееееть!!!" Зніяковілі Гриць та Стецько, схопили шапки і, понуривши патлаті голови,пішли на вихід. - Стояти! -Пилип гучно ляснув долонею по столі, - хлопи, а ну сіли, де сиділи. Ті,переглянулися між собою і вернулися на свої місця. - А, ти! - продовжив Пилип, звертаючись до Одарки, - сядь в кутку і не дихай! Дружина присіла біля грубки і затихла. Пилип вийшовши на середину кімнати оглянув всіх і буркнув: " Цікаве тут кіно в нас виходить! Ти, Семене, щось мутиш та мутиш воду... То ти, не хочеш ні моєї доньки,ні своєї, одружитися на іншій спішиш. А, тут, знову до нас лізеш... Не говори,що кохаєш Іванку, бо не вірю! Ти, в гречку почав скакати через місяць після вашого одруження!" Семен знову замовчав... Пилип розвернувся до Гриця: " Грицьку,а ти, що мені скажеш? Бачу, що багато чого цікавого знаєш!" - Та ж мої сестри працюють - одна в загсі, інша в міській раді, а Маринка, сама молодша, в адвокатській конторі! Багато чого розказали! - Мовчатиии! - заревів Семен,. - писок закрий!!! Ого, - нарешті заговорила і Іванка, - Розкажи і мені, Грицю! Семен знову піднявся, але Пилип відштовхнув його в кут до Одарки: " Сиди каменем!" Гриць вийшов серед кімнати, пригладив волосся, сьогодні він відчував себе героєм,пупом Землі. Ще раз оглянувши притихлу юрбу, посміхнувся зухвало і переможно, відкашлявся і сказав: " Так-так! Мої сестри поважні люди! В хороших місцях працюють! І лише я... Я.."- він скрививив писок і по його брудній щоці потекла сльоза...: " Я... Я.." - Агов, Грицю!- перебив його Пилип, - мені не потрібні твої крокодилячі сльози! Розказуй, що знаєш! - А, я! Багато чого знаю, - він повернувся до Іванки, - думаєш, що Семен тебе кохає? Чи Софійку любить?! Нєєєєа! В нього якась цьотка померла в Канаді! Кажуть, що багато йому долярів залишила... - Паскудооо, - зашипів Семен, - яка ж ти паскуда. - Мовчи, Семене! -тицькнув Пилип, - А ти, Трицю, продовжуй! - А Семен, ті доляри, лише в одному випадку може вспадкувати, Вспадкує їх лише в тому випадку, коли у нього буде міцна сім'я, ніяких дітей на стороні, ніяких розлучень - все має бути звконно! Так мені сестра сказала! Тепер Семен крутиться, як вуж! Бо грошей там - сотні тисяч. Одарка голосно ахнула і вхопилася за серце: " Гривнів?!" - Тааа, де! Долярів! Тепер за серце схопилася Михайлівна: " Йой, Матко, Бозка!!!" - Отож, - задоволено хмикнув Гриць, - за такі гроші.можна прикинутися білим і пухнастим. -Добре, Грицю!- втомлено зітхнув Пилип, - бери вже Стецька та й йдіть додому. Дякую. Підхопивши колєгу по чарці, який солодко хропів пикою в салаті,Грицько потяг його до дверей. Семен підійшов до Пилипа і сказав коротко і ясно: " Це правда. Гроші є і,щоб їх отримати - потрібно зійтися з Іванкою, по закону ми ще подружжя! І Софійка записана автоматично на мене! Нам треба жити з Іванкою разом!" - Ти в неї питайся а не в мене, чи хоче вона з тобою бути! Іванка піднялася, підійшла до Юрка- коляра, що сидів тихо за столом: " Юрцю, потримай Софійку, я з Семеном поговорю!" Юрко обережно взяв маля і підійшов ближче до грубки, Іванка накинула хустину на голову і кивнула Семенові: " Виходи, поговоримо!" На подвір'ї було досить холодно: сотні маленьких голочок ніби прокололи шкіру дівчини і вона дрібно затряслася, ще щільніше закутавшися в хустину, вона підійшла до хвіртки. Вийшов і Семен, помацав велику гулю на чолі та буркнув: " Не будь дурною! Грошей купа - всім перепаде! Потерпиш декілька років і розійдемося!" - Ні, не бути цьому... Якби не ті кляті гроші, ти б на нас навіть не подивився... Ще пару місяців тому казав, що Софійка не твоя доня... А тут, бачиш, як все гроші міняють... Не хочу грошей! Хочу спокою! Не потрібні мені гроші! - А мені, так! - забувши про все, Семен заволав так, що загавкали всі пси на вулиці, - Мені дуже потрібні! Все в тебе впирається!" - Мені до сраки ти та твої гроші! - закричала Іванка, - Геть, йди геть звідси!!!! - Суко, - до доньки вже летіла Одарка, - Закрий морду! Цього разу я не буду терпіти! Бо тут таакі гроші! Вертайся до Семена негайно!, - підлетівши вона міцно вхопила за руки і скрутила їх, а потім заверещала:" Семене, хапай її за ноги і в машину! Вези додому та розбирайся! А Софійку я через пару днів привезу!" Семен підскочив і вхопив за ноги, Іванка закричала, немов немовена тварина, і знайшовши в собі нелюдську силу, вона відштовхнувши матір, копнула в причандалоя Семена і вирвалася. Тремтячою рукою надибала в кишені ключі від машини і вибігла на дорогу: відчинивши дверцята автівки Іванка заскочила всередину, завела мотор і погнала в ніч. Летівши по пустій дорозі, вона думала лише про одне - їй хотілося вмерти, врізатися в стіну, в великий камінь, зірватися у прірву, заплющити очі і більш не дихати. В той страшний момен,т повний відчаю, вона не думала про нікого, навіть про Софійку. Іванка летіла на шаленій швидкості майже не дивлячись по боках. Вже на перехресті, майже біля Горобинівки, вона трішки знизила швидкість і повернула ліворуч.Проїхавши метрів з п'ятсот, раптово, майже перед самим бампером машини, вона побачила якусь чорну тінь, йойкнула і вдарила по гальмах. Щось глухо стукнуло, зразу ж впало, машина ще проїхавши пару метрів нарешті спинилася. Іванка вийшла з машини і побігла уздовж узбіччя, а там зовсім недалеко, щось лежало. Підбігши ближче вона закричала - уздовж узбіччя лежала нерухома людина, біля неї, десь з під плечей, повільно розливалася величезна темна пляма .Ще раз закричавши і, схопившися за серце, Іванка знепритомніла і впала поруч.

Продовження буде...

#Вусата #РадостьТ #оповідання #Benko #Іванка #читання #AlinaBenko