Частина 7

Вдома, на широкому подвір'ї, робота кипіла: величезна засмалена свиня вже лежала на дерев'яному піддоні вверх ногами, біля неї крутився Юрко-коляр з паяльною лампою в руках, Пилип разом з Михайлівною наповнювали відра теплою водою. - Ооо, - Посміхнулася Іванка, закриваючи за собою хвіртку, - Скільки роботи! Михайлівна, темноока і симпатична бабуся, посміхнулася щербатим писком: " Йой, доню! Роботи дійсно багато, але справимося! Я погодувала Софійку і вона спить!Ти передягайся і допоможи трішки тут!" Забіглши до своєї спальні, Іванка подивилася на донечку: та солодко спала у своєму ліжечку; не гаючи часу і передягнувшися в старий спортивний костюм, Іванка вискочила на подвір'я. Там, Пилип та Юрко, швидко-швидко зішкрябували нагар зі свині, а Михайлівна поливала зверху теплою водою. Іванка також схопила відро і приєдналася до неї. Десь через годинку, коли свиня була повністю вишкрябана та біліла на піддоні, до них підтягнулися місцеві "алконавти" - Гринько та Стецько. Винувато посміхаючись вони встали нерішуче біля хвіртки. Нарешті Гринько, більш нахабніший, кашлянув та привітався: " Слава Ісусу Христу!" - Бог в поміч,- дзявкнув і собі тихенько Стецько. - Во, скотиняки! - обурився Юрко-коляр, - вже будуть вициганювати! Пилип похмуро зиркнув на зніяковілу пару, але потім зітхнув та мовив: " Більш ніж сто грам не дам! І спершу допоможіть!" Гринько з Стецьком радісно заусміхалися і підійшли ближче. - На, - Пилип, - подав Гринькові відро, -наноси води в ту балію, - А, ти!- повернувся він до Стецька: " Помий шайку та ножі, а потім витри їх ретельно рушником!" Робота закипіла знову: мужчини приступили до розбирання туші: Юрко вправно орудував гострим ножиком, роблячи надрізи в потрібних місцях; хвилин через двадцять він подав Іванці великий шмат м'яса вирізаний з під шиї: " На, Іванко! Починай готувати свіжину! Я тобі ще потім шмат печінки дам!" - Йди вже, доню до хати! - додав Пилип, - скоро Софійка прокинеться!Та й вистачає помічників тут!" Взявши невеличку мидницю вона поклала туди м'ясо і пішла до хати. Софійка вже прокинулася і тихенько . скиглила. - Зараз, квіточко! Зараз погодую та перевдягну тебе! Передягнувши донечку, вона напоїла її теплим молочком та поклала назад в люльку. На кухні, витягши велику дошку, почала нарізати на ній шматки м'яса та цибулі. За спиною тихенько кашлянула Михайлівна: " Іваночко, а малеча спить?!" - Та, де, цьоцю, - посміхнулася дівчина. - Я її погодувала і перевдягнула. Зараз щось гукає собі. - На, - Михайлівна обережно поклала перед нею шмат печінки, - файна буде свіжина Іванка ретельно промила печінку і теж почала її нарізати. Михайлівна взяла обережно Софійку на руки і принесла її до кухні: " Оох, і файнав тебе доця! Така спокійна! " Іванка всміхнулася і поцьомкала доню в щічку: " Моя маківочка!" - Доню, - знов кашлянула бабуся, - ти вибачай, що я питаю, але як там з Семеном? Чи платить хоч аліменти?" - Та, яке бабцю... Він навіть Софійку не признав.Сказав, що сумнівається, що вона його дитина... - Та, як таке може бути!!!- обурилася та,- зараз існують вся ті, як їх ДКП.. - Аналіз ДНК, - виправила її дівчина,- я не буду його робити. Навіщо моїй доні такий батько, якого треба примушувати ним бути. Голосно гримнули двері і на кухню зашла Одарка, похмуро озирнулася і, штовхнувши Іванку, взяла з хлібниці шматок хліба і знову вийшла. Михайлівна теж похмуро зиркнула їй вслід і зітхнула: " Оох, бідося, бідося! Кажуть, що Семен вже не буде женитися на тій, як її там, Марійці чи що... " - Мені то зовсім нецікаво... Хай робить, що хоче! Іванка швидко дорізала свіжину і звернулася до бабусі: " Бабцю, мені треба а магазин на пару годин! Вправитеся без мене?" " Їдь, їдь донечко! Не хвилюйся, я буду тут з Софійкою, а на подвір'ї і без мене помічників вистачає !" Біля магазину її вже чекав хлопчик: причесаний, з вимитим личком і в тій ж самій легкій куртці. Посміхнувшися йому ,Іванка відкрила магазин і вони зайшли в приміщення. - Як тебе звати,- спиталася хлопчину. - Олег - Ооо, красиве ім'я, а мене Іванка. Олег виявився сумлінним працівником: за три години в магазині, він ні разу не присів, його маленькі рученята розкладали товар, витирали пилюку і подавали потрібне покупцям. Нарешті він втомлено сів на невеличкий стільчик: " Цьоцю, що ще робити?!" - На сьогодні досить! На, тримай! - Іванка подала йому великий пакет, -це для тебе. - Йой, - зніяковів хлопчина, -то дуже багато! -Тому, хто добре працює потрібно добре платити! На, тут ще пару гривень, - Іванка запхалав йому в кишеню гроші, - Приходи в понеділок, бо знов товар привезуть і буде потрібен такий працівник, як ти. Олег на радощах, аж підскочив. Через півгодини, Іванка попрощалася з Олегом, закрила магазин і поїхала додому. А вдома, в літній кухні, горіли яскраві вогні і чувся веселий спів Гринька. Зайшовши всередину вона побачила накритий стіл, на якому стояли пляшки з горівкою, тарілки з свіжиною, з картоплею та тарілки з салатом з капусти. Навколо столу сиділи вже веселенькі Гринько, Стецько та Юрко- коляр, Пилип з Михайлівною мовчки дивилися в пусті тарілки. А біля них, диво- дивне, сиділа Одарка і наминала м'ясо. - Мамоооо, - радісно вигукнула Іванка, - і Ви тут!!! - І я також! Раптово почувся знайомий голос за її спиною. Обернувшися Іванка йойкнула - в темному кутку, зручно вмостившися на м'якому кріслі, сидів Семен з Софійкою на руках. Побачивши маму Софійка голосно заридала...

Продовження буде...

#Вусата #РадостьТ #оповідання #Benko #Іванка #читання #AlinaBenko