Частина 1
- 27 сент. 2017 г.
- 2 мин. чтения
Третій день підряд вся Калинівка гомоніла та не могла ніяк заспокоїтись: сільські кумасі ретельно перемивали всі кісточки доньці Пилипа Вусатого - Іванці! Бо дівка таке вичкурила, такеее! Лише після десятии місяців весілля, з животом на поперек, вона повернулася до батьківської хати лише з однією невеличкою валізкою. Гепнувши тією валізою, серед хати, вона сказала коротко і ясно, що до чоловіка більш не вернеться. Приголомшені батьки,навіть не спитавши причину, зразу ж налетіли на доньку. - Дурепооо, - волав на весь голос батько, - Ти, що надумала, га?! Мати теж не відставала від нього, вчепившися в плечі дівчини, вона трясла її, мов грушку та кричала: " Іванкооо, схаменися! Що люди скажуть?!" Дівчина, ледве відірвавшись від неї, втомлено присіла на бамбетель: " А мені до одного місця те, що вони говоритимуть! Не хочу більш терпіти!",- вона різко підняла оксамитову блузу та оголила заокруглений живіт: на лівому боці розливався темносиній синець, трішки вище, під самими ребрами жовтіли синяки трішки менші за розмірами. Батько зразу ж замовк і присів на невеличкий стілець: " Донюю, за що він тебе так? Не можна бити жінку, тим паче, вагітну!" Донька повільно піднялася з бамбетеля, підійшла до холодильника і, відкривши його, витягла літровий слоїк з молоком,жадібно припала до нього і випила майже половину. Витерши вуста рукою вона нарешті відповіла: " За правду, татку! Бив, коли казала йому, що все знаю про його курв, бив, коли просила схаменутися! Бив, коли просила не водити їх до нашої хати під час моєї відсутності. І вчора вдарив мене, татку! Ногою у бік! Бо сказала, що терпіти більш не буду і вертаюся до батьків!" Пилип сидів, похиливши голову і його руки дрібно тряслися. Іванка знову піднялася і підійшла до вікна, відхилила фіранку та задивилася на величезний город. Нарешті відмерла і мати: " Молоде- зелене,Пробач йому, Іванко! Нууу, не нагулявся ще хлопчина!" -вона підійшла до донька і рішуче розвернулася її до себе: " Ось,народиться у вас дитинка і він схаменеться! І буде все гаразд!" Пилип,аж підскочив на незручному стільці: " Одаркоо, ти з глузду з'їхала?! Яке прощати?! Він своїми копняками міг ту дитинку вбити!!!" Забувши про доньку, Одарка миттєво розвернулася до чоловіка в,грізно нахмурившися, завещала: " А, що скажеш робити?! Розійтися?! Щоб дитина сиротою росла? А ми ж весілля зробили, що все село до цього часу гомонить! І грошей поназичали, щоб усе, як у людей було!" Що правда була, то правда: Одарка та Пилип зробили таке весілля своїй єдиній доньці, що все село гуділо, їло та танцювало, аж три дні підряд: і білий лімузин був,і музики з самого Київа грали, а сукня була замовлена, аж в Італії. "І зараз, що з того має бути!" -продовжувала волати Одарка: " Стільки зусиль! Купа боргів! І дівка додому вернулися!"
Продовження буде...
Комментарии