Частина 2
- 28 сент. 2017 г.
- 3 мин. чтения
Батьки сварилися ще довго та нудно, повністю забувши про стомлену Іванку, про її живіт та її проблеми. Вилучивши момент, коли вони нарешті трішки спинилися ,щоб передихнути, Іванка мовила: " Я йду спати, мамо! Відчуваю себе втомленою!", - і, піднявши валізу, вона почимчикувала до кімнати, що колись була її. Мати ж,набравши повні легені повітря, заверещала їй вслід: " Йдиии! Йдиии! Завтра поговоримо! Ти, диви!!! Я їй, весіллє на п'ятсот гостей влаштовую! Я їй, гроші на машину і до хати даю! А дівка такі вибрики вичкурює!" Останні слова матері дівчина дослухала вже в ліжку, накрившися з головою капою, вона гірко заридала. А на кухні, ще до різної ночі, Одарка ніяк не могла вгомонитися... Наступного дня Іванка прокинулася досить пізно: за вікном вже сяяло яскраве вересневе сонце і чувся гамір на подвір'ї. Накинувши на худенькі плечі барвистий халатик вона вийшла надвір і пішла до літньої кухні. Там, біля великого гіллястого горіха, стояв Семен, її чоловік. Від несподіванки Іванка голосно йойкнула і, вхопившися за живіт, розвернулася і помчала назад до хати. Семен наздогнав її в два кроки, міцно вхопив за лікоть і ривком розвернув дружину до себе. Дівчина знову йойкнула, на цей раз від болю, а Семен люто зашипів: " Що ти вичкурюєш, падлюка?Гаа? Ти чого мене перед людьми позориш?!" Іванка глянула в його світлозелені очі і, раптово скривившися від огиди, виблювала чоловікові на блискучі мешти. Той, відпустивши дружину, закричав так, що з городу прибігла перестрашена Одарка і кинулася до зятя: " Семенку, та шо ся стало?!" Замість відповіді Семен тикнув пальцем в брудні мешти, охнувши знову, Одарка зняла фартух і, нахилившися, почала витирати взуття. На Іванку, що зігнувшися біля горіха, продовжувала блювати ніхто не звенув уваги. Через годину вся родина сиділа у затишній вітальні за круглим столом; вернувся з роботи і Пилип, який сівши біля блідої доньки хмуро зиркав на зятя Слово знову взяла Одарка, глянувши на Семена, який знудьговано бавився шматочком хліба, потім на доньку, кашлянула і: " Молоді і дурні ви, діти мої! Ну, посварилися... З ким не буває...Побилися та й досить!"- вона знов відкашлялася і звернулася вже до доньки: Вставай, Іванко! Збирай свою валізу та їдь додому!" Іванка повільно піднялася, сперлася на батькове плече: " Нікуди я не поїду! Мій дім тут! Не буду терпіти придурка, який мені постійно зраджує та піднімає на мене руку!" Піднявся та встав біля доньки і Пилип: " Семене, ти чого руки піднімаєш, га? Надто довгі вони в тебе? Вкоротити тобі їх?" - він грізно ступив пару кроків у напрямку зятя. Семен ривком зіскочив з крісла і, сховавшись за широку спину тещі, задзявкав: " Ооооо, обережно мені тут! Давайте без рук! Я вже вам роблю послугу прийшовши першим." Одарка встала між чоловіком та зятем і заголосила: " Тмхо-тихо, старий! Зараз Іванка збереться і хай розбираються самі!" - розвернулися, вона рішуче підштовхнула зятя до доньки:"" Йдіть, вже собі!" Спершу в голову Семена полетіла тарілка з салатом з свіжої капусти, зразу ж за нею,полетіла інша тарілка з дерунами. Ледве відвернувшися від першої, другою тарілкою Семен дістав по чолі. Схопившися за голову, він нарешті подав голос і заволав: " Що ти, собі дозволяєш, курво?! Мало я тебе бив! Пішла ти на ...!" - і сильно штовхнувши дружину він кулею вилетів з хати. Іванка, впавши, вдарилася животом об кут скрині і йойкнула. До неї кинулася мати і, вхопившися її за русе волосся, засмикала доньку, що є сили: ' Ти з глузду з'їхала, дурепооо? Прогнати такого чоловіка?! Такого красеня та ще й з такої сім'ї. Та нам все село заздрить! Я не я буду, коли ти до нього не вернеться! На колінах будеш в нього пробачення просити!"- ще раз, добряче смикнувши доньку за волосся, вона відвісила їй гучного ляпаса: " Теж мені царівна!" В Іванки потемніло в очах, різкий біль розкраяв тугий живіт на дві частини і по ногах потекла тепла рідина; і знову різкий біль, цього разу трішки нижче, в паху. Стало немилосердно боляче. Іванка закричала , немов поранена тварина: " Мамоооо, йоойййй Мамоооо!" Розлючена Одарка жбурнула в доньку ганчіркою: " Закрий писок, скотино! Чого волаєш?!" Дівчина стиснувши живіт, зігнулася, в очах почало темніти з шаленою швидкістю... Вона ледве прохрипіла: " Болить..." Останнє, що встигла побачити - це, як до неї кинувся батько і закричав: " Донюююю!" Потім хтось виключив світло...
Комментарии