Частина 4
- 1 окт. 2017 г.
- 3 мин. чтения
-Семенку, та, що ти таке говориш?- Одарка схопила зятя за плече: " Нуу, дурна в мене дівка, ну помилилася! Як же це так розлучатися? У вас - он дитинка є!"- вона кинулася до сплячої внучки і, вперше відколи та народилася, взяла дитину на руки і піднесла до батька: " Дивися, яка файна дівчинка! Вся в тебе!" Нарешті подала голос і Іванка: " Де підписувати треба, Семене?!" Не давши їй піднятися, Одарка кинулася до неї з Софійкою на руках: " Закрий свій поганий писок! Довела мужика!" До дружини підскочив Пилип, і обережно взявши внучку, постарався вгамувати її: " Заспокійся нарешті! Хай розходяться! Який з нього може бути чоловік, якщо навіть ні разу до лікарні не приїхав?!" Одарка заголосила ніби на пожар - на протязі десяти хвилин вона пригадала нещасній доньці всі її вибрики,нагадала навіть її дитячі пустощі і її впертий характер. Іванка не змогла вставити ні слова, лише стояла бліда-бліда і в неї дрібно тремтіли губи. Семен оглядав весь той балаган з єхидною посмішкою ,переводив очі з тещі на своїх батьків, з батьків на Іванку і все посміхався. Всі крики та верески припинив батько Семена, Дмитро. Підійшовши до стола, він сильно стукнув долонею по ньому, що аж жалібно дзенькнули кришталеві чарки: " Досить, свахо, досить!'- потім розвернувшися до сина, мовив: " Давай Семене, говори все, як є! Не тягни резину!" "Що ще є?!" - прошепотіла блідими губами Одарка: " Що ще має такого сказати?!" - Давай, Семене, - підштовхнув його батько. Семен, не кваплячися, налив собі чарочку горівки, випив і, витерши вуста, сказав: " Не хочу я миритися! Не буду! Не за цим я сюда прийшов! Хочу, щоб Іванка папери підписала на розлучення, як найшвидше, бо женитися хочу!" Одарка з несподіванки гепнулася на тлусту дупу і завмерла з відкритим писком. До неї підійшла Ганна, поправила зачіску і буркнула: " Досить того балану, Одарко! Ми прийняли Іванку в нашу сім'ю сподіваючись,що вона буде хорошою дружиною та невісткою... Та не так було! Опозорила нас перед людьми! " "Так, Одарко!"- продовжив Дмитро: "Втікла додому, про Семена погано говорила... Нуу ,стерпи- пробач! А, нє! Гонорова дівка!" "Одним словом!"- перебила чоловіка жінка: " Знайшов наш син хорошу дружину, з хорошої сім'ї! Іїм треба, як найшвидше одружитися, бо Марійка вагітна!" Іванка хмикнула і криво всміхнулася: " Так це я гонорова?! Нехороша? Так?!" "Ти, давай документи підписуйі не корч з себе хто-зна що!" - Семен знову шпурнув паперами їй в обличчя "Та з превеликою радістю!" - Іванка схопила ручку і, не читаючи,почала підписувати: " Тільки б твою пику не бачити!" Раптом, з кутка, подав голос і Пилип: " Семене, а з Софійкою,що робити будемо?!" Семен зневажливо зиркнув на доню потім на притихлих батьків: " А мені, що до неї? Хотіла Іванка незалежною бути?! Ось і має!" -він ще раз глянув на доньку: " І ще одне! Я сильно сумніваюся, що це моя донька, бо зовсім на мене не схожа!"
Іванка завмерла, по її блідих щоках градом покотилася сльози: " Семенее, що ти видумуєш! Ти ж прекрасно знаєш, що я була...!" Семен , грубо відштохнувши її, згріб документи в одну купу і кивнув батьками: " Пішли звідси!" Здригнулася Одарка, хапнула жадібно повітря відкритим писком і заволала так, що задзвеніли шиби: " Стояти падлюки, суки, курва ваша мать! Ааааа, думаєте так легко піти геть?"-вона ривком піднялася і підлетіла до Ганни: " Гроші назад віддавай, шльондро!" Ганна, відступивши крок назад, вперлася спиною об стіну: " Які гроші? Ми Іванку голою- босою взяли?! Та, які гроші можуть бути у таких голодранців, як ви?! Ось ми, то...!" Не давши їй договорити, Одарка притиснула її до стіни і зашипіла, немов розлючена змія: " А п'ять тисяч євро на машину хто дав?А весілля хто оплатив? А меблі до квартири? Га?! Семен, хитрй! Все на себе переписав! Хочу мої гроші назад!!" "А дулі з маком не хочеш? Ніц твого не має! Все наше!" - і, скрутивши дулю, Ганька тикнула нею під довгий Одарчин ніс. Та, завмерши на пару секунд, раптово завила і вчепилася за її патла, сильно рванула вниз і вирвала декілька пасм. Через хвилину, в вітальні билися всі, крім Іванки, яка вхопивши дитину, вискочила на подвір'я. Тим часом в вітальні шла гаряча війна- Одарка билася за десятьох: лунали звуки ляпасів,літали подушки, тарелі з голубцями, кльоші з пляцками, навіть чорний кіт, улюбленець Пилипа, і той кулею полетів у лисувату голову Дмитра. Ще через хвилин п'ятнадцять Дмитро, Ганька та Семен нарешті вирвалися на подвір'я: Семен в подертому костюмі та з великим синцем, Ганна з видертеми пасмами та в роздертій сукні з якої вивалювалися величезні груди і Семен з подрапаною пикою. Штовхаючи один одного вони побігли до машини, заскочили всередину і завели мотор. Вслід машині полетіли важкі каменюки, мидниця та прокляття. Потім розпатлана Одарка зайшла в вітальню, навіть не повившися на побитий посуд та вікна, на розкидану їжу, вона заголосила на весь голос: " За, що Бог послав мені таку кару, як Іванка? Матко Бозка, що тепер скажуть люди?!" Продовження буде..
Комментарии